Руслан Коцаба: Навіть якщо врахувати артистизм Порошенка та його знання англійської, все одно треба визнати, що барига у ньому переміг політика…
Руслан Коцаба: Навіть якщо врахувати артистизм Порошенка та його знання англійської, все одно треба визнати, що барига у ньому переміг політика…

Одразу хочу застерегти, що не з усім, що говорить ця людина, можна погодитися. Але не давати йому слова тільки за те, що його точка зору не в усьому збігається з поглядами інших, на нашу думку, несправедливо…

Отже, сьогоднішнє інтерв’ю — із Русланом Коцабою, який вже дев’ять місяців перебуває в слідчому ізоляторі Івано-Франківська. В грудні минулого року Коцаба, який на той час вже кілька місяців працював у АТО військовим кореспондентом 112-го каналу, звернувся до президента Порошенка. «Я відмовляюсь від мобілізації. І всіх адекватних людей закликаю відмовитись від неї. Бо це пекло, це жах, це треба зупинити», — ось суть його звернення, за яке йому сьогодні шиють «державну зраду» та «роботу на Путіна».

Прочитавши густо списані відповідями на мої запитання сторінки зі шкільного зошита, я, якщо чесно, не побачила в них «руку Кремля». Та й його ненависть до нашої нинішньої влади вже не викликає такого несприйняття, як рік тому… Втім, пропонуємо вам самим зробити свої висновки щодо того, хто ж такий Руслан Коцаба: «зрадник» чи «герой»…А ще буде цікаво перечитати це інтерв’ю через рік, аби подивитися, наскільки воно справдилося.

— Руслане, передусім розкажіть, в якому стані перебуває наразі слідство?

— Для початку хочу подякувати за те, що наважилися на інтерв’ю з політв’язнем. Саме в цей сумний час стрімкого приходу тоталітаризму в нашу, колись славну, мирну і багату, неньку Україну. Швидше за все, прірва між підцензурними Мінстецю медіа та непокірними Інтернет-ЗМІ стала ще глибшою, але сподіваюсь, що вогник Правди жеврітиме, допоки укрсучвлада («ново яз» самого Коцаби, який ми вирішили не чіпати, тобто — українська сучасна влада. – МИР) не наважиться заблокувати соцмережі та І-нет загалом. Хоч неважко спрогнозувати, що управа доктора Гебельса на Банковій невдовзі охопить цензурою та медіа-терором і цей сегмент вільних новин та вільної аналітики…

…Отже, станом на зараз вже зрозуміло, що слідство, яке велося СБУшниками до суду, виявляється, жодного стосунку до теперішніх судових засідань не має. Уявляєте, усі ці сім товстелезних томів кримінальної справи про мою буцімто «державну зраду» ніхто навіть не розкривав! Тобто заново переслуховують усіх без винятку свідків обвинувачення. Усіх 58 т. зв. «свідків», заявлених прокурорами! Таке відчуття, що розгублена і перелякана суддівська колегія намагається затягнути час. Для прикладу, із 58 псевдосвідків на сьогоднішній день заслухали ледь половину, тобто – 31.Це, врахуйте, я вже на нарах СІЗО перебуваю 9-й місяць… Свідчення цих заляканих воєнкомів настільки бездоказові, що більше скидаються на якісь мемуарні описи походеньок біля лінії фронту…

Звісно, що ніяких фактів і бути не може, бо не є я «російським шпигуном» і «державним зрадником». Але,думаю, всі вже переконалися, що зусилля державної пропагандистської машини спрямовані на те, аби виліпити з мене – простого військового кореспондента – образ «агента Путіна» на Галичині. Сподіваюся, що цим нащадкам Гебельса це не вдасться.

Укрсучвлада і далі використовуватиме «суди Лінча» як зброю для залякування та боротьби із вільнодумством. Задля цього медіа-олігарх та мільярдер Порошенко піде навіть на суттєві іміджеві втрати, пов’язані із падінням України у рейтингах свободи слова

Санкції кримінальної статті є дуже важкими(від 12 до 15 років суворого режиму). А тому я не маю доступу до газет, Інтернету та мобільного зв’язку. Та все ж сподіваюся, що адекватні журналісти та блогери дають гідну відсіч усім тим провладним шавкам-борзописцям, бодай в Інтернет-ЗМІ та Facebook. Як вдасться звідсіля, з-за ґрат, вирватися живим, то якось помалу все це лайно зі свого чесного імені, сподіваюсь, пообтрушую…

— В одному інтерв’ю ви заявили, що суд над вами – акт залякування тих, хто не згоден з політикою нової влади. Чому аж такі радикальні засоби залякування, на ваш погляд? І чи можлива у нас в країні диктатура? Як цьому протистояти?

— Останні події, пов’язані із показовим знищенням політичних перспектив партій, які аж надто хизувалися радикальними гаслами націоналістичного популізму, доводять, що укрсучвлада і далі використовуватиме «суди Лінча» як зброю для залякування та боротьби із вільнодумством. Задля цього медіа-олігарх та мільярдер Порошенко (за сумісництвом – президент буцімто європейської держави) піде навіть на суттєві іміджеві втрати, пов’язані із падінням України у рейтингах свободи слова. Це видно навіть по відсутності будь-якої реакції адміністрації Петра Олексійовича на те, що правозахисники поважних світових інституцій (Amnesty International, Freedom House, для прикладу), та українських (Харківська правозахисна група. омбудсмен Валерія Лутковська тощо) ще в лютому оголосили мене політв’язнем №1 в Україні.

Хіба ж народ, або хоча б активна та смілива його частина, змириться із таким неосталінізмом? Зрештою, як і з відсутністю реформування нинішньої бандитсько-совкової України?

А якщо зважити на те, що в укрсучвлади не спостерігається якогось особливого бажання здійснювати бодай якісь реформи у державі, то неважко передбачити, що показові арешти та терор т.зв. «правоохоронних органів» дедалі дужче застосовуватимуться проти таких правдорубів, як я.

Ситуація, справді, патова. Бо хіба ж народ, або хоча б активна та смілива його частина, змириться із таким неосталінізмом? Зрештою, як і з відсутністю реформування нинішньої бандитсько-совкової України?

Я вже тривалий термін у тюремній камері, спілкуюся із дуже обмеженим та доволі специфічним колом людей, але все одно стверджував і стверджую, що авторитаризм бариги-олігарха Порошенка зміг би переповзти у тоталітаризм диктаторського взірця, виключно за мовчазної згоди «смотрящих» зі Сполучених Штатів і Євросоюзу та нашої, народної мовчанки.

МИР

І така небезпека справді існує — бо якщо хитрий та водночас жорстокий Порошенко гарантуватиме лідерам цивілізованих країн, що він спроможний контролювати фінансові та інформаційні потоки країни, то цинічні політнащадки тих, хто мовчки спостерігав за Голодомором, розпинав Чехословаччину, продукуючи Мюнхенські змови і провокуючи початок Другої світової війни – усі вони радо погодяться, аби ймовірна диктатура в Україні супроводжувалася вереском міжнародних правозахисних організацій…

Ви тільки погляньте, як Захід терпляче реагує на «ребрединг» бацьки-Лукашенка: хто-хто, а білоруський диктатор реально виграв від бардаку в сучасній Україні, — мало не миротворець в лавровому вінку і з білим голубом миру на голові! Ніхто навіть не пискне зараз про стан опозиції та стан конституційних свобод у Білорусі – після того, як Лукашенко надав у безкоштовну оренду кілька кімнат у своєму готелі для потреб делегацій Мінських перемовин.

Ніхто навіть не пискне зараз про стан опозиції та стан конституційних свобод у Білорусі – після того, як Лукашенко надав у безкоштовну оренду кілька кімнат у своєму готелі для потреб делегацій Мінських перемовин

Протистояти цим підступним та безпринципним міжнародним «договорнякам» майже нереально, тим більше що миролюбний та богобоязливий пересічний українець не просто боїться критикувати укрсучвладу, аби за ґрати не потрапити…Наш патріотично налаштований громадянин дуже боїться тавра «зрадника народу», яке йому влада неодмінно приліпить, як тільки він наважиться її критикувати.

— У суспільстві неоднозначне ставлення до кроку, на який ви пішли. Дехто каже – «герой», дехто – «зрадник». Чому, на ваш погляд, суспільство таке поляризоване?

— Що стосується суспільної дискусії «герой-зрадник», то тут, як загальновідомо, усім не догодиш… А якщо серйозно, то я достеменно знаю, що є патріотом, а не зрадником, тому мені якось пофіг усі ці «ярлики». Хто мене знає трохи більше часу, тобто відслідковував мою громадянську та політичну активність хоча б кілька останніх років, зрозуміє мою впевненість у власній правоті та неодмінній перемозі.

Колись Сенека Молодший казав, що свої можливості можна пізнати, тільки застосувавши їх на ділі. Моя боротьба за примирення України — це мій усвідомлений чин, я ж бо знав, що мене показово, аби інших застрашити, кинуть до в’язниці. Звісно, найважче — це усвідомлювати, що за мою антивоєнну діяльність та християнський патріотизм караються найближчі мені люди – дружина Уляна, донечки Квітка і Зірка, мама, молодші брати…

І хоча зараз моїми словами річної давності говорять, сподіваюся, тисячі чи навіть десятки тисяч людей, забути той розпач, коли після відеозвернення до президента про мою особисту відмову від мобілізації ніхто, жодна людина мене в І-неті не підтримала – не зможу до останньої миті життя…

До речі, мої адвокати стверджують, що для перспектив кримінального провадження проти мене, «агента Путіна», це навіть дуже добре, що мою Інтернет-акцію в соцмережі ніхто не підтримав!

Тепер щодо поляризації суспільства. Вона є неминучою, бо у країні майже два роки триває криваве громадянське протистояння. А радикальна поляризація на «чорний-білий» чи «свій-чужий», швидше за все, йде від емоційних засад, а не від розуму. Мені ж п’ятдесятий рік минає, тому достеменно можу підтвердити, що радикалізм та мудрість сусідувати поруч не прагнуть. Пригадуєте мудрі слова сера Уінстона Черчіля: якщо у молоді літа не був радикалом, то, значить, не мав серця, а якщо радикалом залишаєшся у поважному віці – то, значить, не маєш розуму…

Мушу спрогнозувати ще гірше ставлення укрсучвлади до конституційних прав на слово, думку, світогляд та мирні зібрання, бо напрочуд мляво активна частина українського суспільства реагує на новітні політрепресії

Взагалі-то хочу підсумувати, що часто-густо уся ця надмірна поляризація суспільства провокується нами, журналістами та блогерами, а не лишень укрсучвладою. Хоч варто врахувати «совкову» довіру українців до владних ЗМІ, яку не викорчуєш за кілька десятиліть. Тому не раджу ліпити з мене якогось «героя» чи «зрадника» — просто влада шукала для показового покарання якусь жертву-пацифіста, а тут я під гарячу руку репресій сам напросився, себто «підставився». Не знаю, чи вдалося владі залякати тих, хто проти братовбивчої війни на Донбасі, але ці ідіотські «мобілізаційні хвилі» таки припинилися. Значить, моя жертва не марна?

МИР

— Мінстець, на ваш погляд, це інституція, створена для протидії інформаційної інтервенції Росії чи для певної «фільтрації» інформаційного середовища в країни?

— Переконливим прикладом щодо справжнього становища українських журналістів та ставлення укрсучвлади до свободи слова в нашій країні є саме мій конкретний випадок. Адже режим Шоколадного Зайця та Фронтового Кролика не міг не усвідомлювати, що сьогодні навіть у країнах із деспотичними диктатурами за звичайні оціночні судження та відеозвернення до президента через соцмережі ніхто за ґрати на 15 років не кидає. Хоча мушу спрогнозувати ще гірше ставлення укрсучвлади до конституційних прав на слово, думку, світогляд та мирні зібрання, бо напрочуд мляво активна частина українського суспільства реагує на новітні політрепресії.

Однак, допоки режим не заборонив незалежні Інтернет-ЗМІ, соцмережі та приватні відеохостинги, то для бажаючих дізнатися правду шанси є. Хоч зауважу принагідно, що кумівсько-гебелівська контора «Мінстець-правді капець» вже підбирається до Інтернет-медійного непокірного вільнодумства.

Чи варто, колеги-журналісти, мовчки спостерігати за цим медіа-терором напівкумедної (поки що!) хунти ПОПа та сумирно чекати, допоки дзвін не задзвонить по тобі? А може, хоч спробуємо, бодай у медіапросторі, чинити опір цьому захланному і зростаючому тоталітаризму укрсучвлади?

А щодо цензури… На центральних каналах, приміром, повністю зникли сюжети з «передка», однак жодному слову запухлих від надмірного споживання неякісного алкоголю т.зв. «речників АТО» вірити не варто. А якщо навіть і є бажаючі серед воєнкорів поїхати на фронт, то із різноманітними перепонами типу посвідок, довідок, допусків чи акредитацій у специфічних структурах типу «СБУ-ФСБ» щось казати про відсутність цензури не доводиться.

Мушу визначити, що своє «гегелівське» призначення Мінстець «відробляє» доволі креативно. Навіть помітив, що дедалі частіше на телеканалах почали з’являтися замовлені Банковою сюжетики про різноманітні міліцейські тренінги та навчання проти тітушок. Пригадую, що саме перед Євромайданом, за часів «пізнього Януковича», такі сюжети продукувалися провладними ЗМІ майже щодня. Втім, своєї «залякуючої» функції вони не виконували. Але як індикатор медіа-терору, у сукупності із регулярними показами наших «високодостойників» типу Порошенка, Яценюка, Гройсмана одночасно на усіх центральних каналах, сьогоднішні методи роботи Мінстеця навіюють сумні аналогії.

Прикро, що ці медіа-репресії тривають за мовчазної згоди народу. Та й колеги-журналісти сидять підозріло тихо, як миші під віником, коли Шустер патетично галасує, що Порох забороняє чи блокує вихід в ефір його ток-шоу. Чи варто, колеги-журналісти, мовчки спостерігати за цим медіа-терором напівкумедної (поки що!) хунти ПОПа та сумирно чекати, допоки дзвін не задзвонить по тобі? А може, хоч спробуємо, бодай у медіапросторі, чинити опір цьому захланному і зростаючому тоталітаризму укрсучвлади? Бо ж після зачистки неугодних прийде черга і до штатних сраколизів…

— Люди із Адміністрації президента, за моєю інформацією, у тісних колах говорять про другий термін Порошенка як про доконаний факт. Як думаєте – це йому вдасться? Чому, на ваш погляд, об’єктивні рейтинги Порошенка справді є досить високими – не дивлячись на колосальну невідповідність його слій та заяв і його реальних дій? Що це – незрілість суспільства? Його інфантильність? І до чого такий стан суспільства може нас усіх привести?

— Навіть якщо врахувати артистизм Порошенка, знання англійської та розумові здібності, все одно торгаш-барига у ньому переміг політика…

Мені ще додатковий сором, бо я голосував за нього. Все ж стоятиму на тому, що ми заслуговуємо на тих, кого собі в очільники обираємо. Тому не варто Порошенка звинувачувати у власній неперебірливості. Адже навіть тепер ми провокуємо владу на подальші репресії, бо ж мовчимо, коли збільшується кількість політв’язнів. А якщо мовчимо – значить, погоджуємося і схвалюємо. І не слід забувати, що «кожна революція поїдає свої дітей», тобто, репресії проти революціонерів Євромайдану та фронтовиків-добровольців є закономірними. Як активний учасник усіх новітніх українських революцій, починаючи з Революції на граніті, можу підтвердити правдивість цієї тези.

Справді, революціонерів завжди бракує, а от негідників, особливо на заключному етапі революції, – надлишок! Деколи аж дивно, звідкіля у нас, українців, така мазохістська довірливість, навіть пришелепкуватість? Чому ми навіть на 25-му році незалежності ведемося на такий примітивний шароварний ура-патріотизм і нахабний популізм? Перечитайте поему «Сон» Шевченка – він був провидцем та пророком. Видно, мало ми вистраждали цю незалежність…

Наші «будапештські гаранти», хай їм грець, не зацікавлені в надто гарячій війні на Донбасі, тому фінансово підтримують Порошенка, а Путін – підтримує ДНР-ЛНР…

Щодо повторного терміну Порошенка можу гарантувати, що на чесних виборах він вже нізащо не переможе, ніхто у його брехню вже не повірить. Згадайте Ющенка, який пробував накручувати собі рейтинги пустопорожніми обіцянками і ура-патріотичним пафосом. Можна, звісно, продовжити «закручувати гайки» заносячи до «чорних списків» неблагонадійних, тобто адекватних та критично мислячих українців, а ще можна деякий час звинувачувати непродажну частину виборців у тому, що вони, критикуючи владу і вимагаючи політичних та економічних реформ, працюють на Путіна і ллють воду на млин ворожої Росії.

Тільки не діятиме це все, бо старі люди колись казали: із брехнею весь світ перейдеш,та назад не повернешся…

— Тоді – чи допускаєте ви дострокове завершення президенства Порошенка?

— На дострокові перевибори, враховуючи неймовірну терплячість нашого суспільства, теж не варто сподіватися.

Бо як не крути, але у геополітичному протистоянні США та Росії українцям відведена конкретна функція, за яку відповідає Порошенко, — постачання гарматного м’яса для перманентного стану «ні миру,ні війни». Наші «будапештські гаранти», хай їм грець, не зацікавлені в надто гарячій війні на Донбасі, тому фінансово підтримують Порошенка, а Путін – підтримує ДНР-ЛНР…

У завтрашньому продовженні інтерв’ю із Русланом Коцабою читайте: коли і яким буде Майдан-3? Хто автор кривавого сценарію 31 серпня? Коли «підуть» Арсенія Яценюка та якими будуть результати місцевих виборів в Україні…

http://iamir.info/